Біографія навчального закладу розпочалася 1900 року. Саме тоді у повітовому місті Олександрівськ (з 1924 року – Запоріжжя) було створено семикласне технічне училище, яке готувало фахівців середньої кваліфікації – техніків-механіків. Директором училища був досвідчений інженер і педагог Д.М. Поддерьогін, який очолював його протягом 18 років.
Одночасно з навчальною роботою велося будівництво основних приміщень. Незабаром були споруджені головний триповерховий корпус (нині – головний), а також майстерні, гімнастичний павільйон, житлові будинки для співробітників. У навчальному корпусі розмістилися аудиторії, фізичні і механічні кабінети, лабораторії, актовий зал, магазин з продажу готових виробів.
Добре налагоджене навчання, обладнані майстерні відділень – теслярного, модельного, механічного, слюсарного, ковальского, ливарного – дозволяли колективу училища випускати кваліфіковано підготовлених техніків-механіків. Наприкінці 1-го десятиріччя в училищі одночасно навчалося 240 чоловік. Його випускники успішно працювали на машинобудівних підприємствах, що сприяло підвищенню авторитету, визнанню училища. Воно вважалося одним з кращих не лише в Україні, але й в Європі.
Головний корпус університету (1924 р.)
1920 року училище реорганізоване у Запорізький індустріальний технікум з чотирирічним навчанням (з правами вузу). З листопада 1922 року у відповідності до нової системи народної освіти в Україні (до 1930 року) технікум був навчальним закладом, який готував інженерів-механіків для сільгоспмашинобудування та інженерів для машинобудування. Чимало випускників технікуму стали відомими спеціалістами промисловості, державними діячами. 1930 року технікум був перетворений на інститут сільгоспмашинобудування, який готував інженерів за чотирма спеціальностями: тракторна і сільськогосподарська справа, обробка металів і ливарна справа.
Протягом 10 років, до початку Великої Вітчизняної війни, дипломи інженерів одержали тут 782 чоловіка, які надалі працювали на запорізьких заводах – комбайновому, моторобудівному та інших. Випускники тих років добрим словом згадували викладачів – М.М.Івлева, Л.А.Унгера, В.О.Жубрицького, доцентів О.І.Гурвича, О.Г.Діденка, В.В.Мартиненка, Б.С.Натапова, Л.Г.Ісакова, Г.О.Яковенка.
У важкі роки війни понад 500 студентів і викладачів вузу пішли на фронт, 52 навчалися в артилерійській академії імені Ф.Дзержинського, 30 студентів закінчили прискорений курс академії бронетанкових військ. Понад 300 студентів і викладачів були відзначені за виявлені ними героїзм і мужність на фронтах бойовими орденами і медалями. Понад 50 наших воїнів не повернулися додому з війни: офіцери – артилеристи Григорій Бобров та Микола Іванченко, льотчик-винищувач Олексій Козачков, рядові Віктор Божко та Анатолій Артюх...
1941 року інститут був евакуйований до міста Барнаул Алтайського краю, продовжував там готувати кадри фахівців для народного господарства. А згодом на базі інституту створили Алтайський політехнічний інститут.
Після визволення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників 1944 року був організований Запорізький автомеханічний інститут, який через три роки став Запорізьким інститутом сільськогосподарського машинобудування, а 1955 року перейменований на машинобудівний інститут. 1980 року за велику роботу з підготовки кадрів для народного господарства вуз нагороджено орденом «Знак пошани». З 1930 до 1995 року вуз підготував понад 41 тисячу інженерів, з них 825 – для зарубіжних країн.
Вагомий внесок у розвиток авіаційної промисловості зробив випускник вузу колишній директор ВО «Моторобудівник» Герой Соціалістичної Праці, доктор технічних наук професор В.І.Омельченко.
Зважаючи на вагомий внесок інституту у підготовку інженерних кадрів для Запорізького регіону, а також високий рівень науково-педагогічного потенціалу, матеріально-технічної і навчально-методичної бази, за постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1994 року на базі машинобудівного інституту створений технічний університет.
Технічний університет сьогодні
Він є найстаршим в області, провідним в регіоні. Університет готує фахівців на денній та дистанційних (заочній) формах навчання ЗНТУ сьогодні – це 5 інститутів, 11 факультетів; 38 кафедр; 9 навчально-лабораторних корпусів із новітнім обладнанням; 5 студентських гуртожитків на 2300 місць, у тому числі – один сімейний; бібліотека з книжковим фондом у понад один мільйон примірників літератури; розвинені інформаційні мережі з виходом у глобальну комп'ютерну систему Internet та мережу Міністерства освіти і науки України «Уран»; редакційно-видавничий відділ; комп'ютерна друкарня; дві спортивно-оздоровчі здравниці – на Дніпрі та Азовському узбережжі, санаторій-профілакторій, медичний центр, спортивний та харчовий комплекси, потужна адміністративно-господарська частина тощо.
У бібліотеці університету відкрито зал електронної інформації. Користувачі можуть працювати з електронними копіями журналів та видань Інформелектро, мають доступ до повнотекстових журналів інформаційного центру ЕВСКО та видавництва Soringer, є можливість роботи в провідних бібліотеках світу.
В університеті в останні роки інтенсивно впроваджуються інформаційні та комп'ютерні технології, значно зросла кількість сучасних комп'ютерів: зараз вона складає понад 650 одиниць. Такий показник відповідає сучасному західноєвропейському рівню.
Університет готує бакалаврів, спеціалістів (інженерів), магістрів за 33 спеціальностями.
Викладацький склад налічує понад 560 осіб, з яких 400 мають наукові ступені і вчені звання, в тому числі 47 докторів наук, професорів. Із числа викладачів 24 особи обрані дійсними членами і членами-кореспондентами Національної академії наук і галузевих академій України, 11 мають почесні звання заслужених діячів науки і техніки, заслужених працівників освіти, лауреатів Державної премії.
Нині в університеті навчається близько 10 тисяч студентів, з них близько 5 тисяч студентів – за денною формою навчання.
Університет має військову кафедру з підготовки офіцерів запасу одночасно з навчанням на денній формі.
Підготовча робота з майбутніми абітурієнтами здійснюється на факультеті довузівського навчання у формі підготовчого відділення, підготовчих курсів, школи вихідного дня.
На факультеті післядипломної освіти здійснюється підготовка та перепідготовка фахівців за чотирма спеціальностями. Особи, які вже мають вищу освіту, а також студенти денної форми навчання мають можливість одержати другу вищу освіту з отриманням відповідного диплома.
Понад 500 студентів здобувають спеціальності на перших двох курсах заочно на факультеті дистанційного (заочного) навчання. Інші заочники оволодівають фахом на інших факультетах.
Зараз університет очолює професор С.Б.Бєліков. Під його керівництвом ЗНТУ став потужним навчальним і науково-дослідним комплексом, який оснащено сучасним дослідницьким обладнанням, він виконує великий обсяг фундаментальних і прикладних досліджень. У ньому працюють відомі наукові школи в таких галузях: ливарне виробництво; матеріалознавство і термічна обробка; зварювальні процеси; радіотехніка і мікроелектроніка; механіка динамічних систем; теплотехніка; технічна кібернетика; фізика твердого тіла.
Університет видає три науково-технічних журнали: «Нові матеріали в металургії та машинобудуванні», «Радіоелектроніка, інформатика, управління», «Електротехніка та електроенергетика».
В університеті здійснюється підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі і докторантурі, працюють спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій.
За роки свого існування університет підготував понад 60 тисяч фахівців, серед яких майже 1000 – громадяни іноземних країн Азії, Африки, Європи, Латинської Америки. Підтримуються ділові, наукові, освітянські та культурні зв'язки з навчальними закладами Китаю, Німеччини, Польщі, Росії, Франції тощо.
При ЗНТУ створено «Запорізький регіональний центр політехнічної освіти», який об'єднує понад 40 шкіл, ліцеїв, коледжів, технікумів міста Запоріжжя та області, випускники яких мають відповідні пільги при вступі до університету.
До складу ЗНТУ входить Токмацький механічний технікум.
Відкрито навчальне відділення «Освіта для бізнесу», яке готує кадри для бізнес-структур.